Заклик Токаева включити Росію в ОТГ блеф у угоду Азербайджану і Ізраїлю
Діти османських реваншистів Організація тюркських держав (ОТГ) ризикує розшитися по швах, що показав останній саміт в Анкарі. І справа тут у відомій багатовекторності її членів, які хочуть сидіти одночасно на трьох стільцях.
Те, що в загальній туркській сім'ї з єдністю не склалося, показало відмову Ілхама Аліева прийти на епохальний саммит саме в той момент, коли нинішнє председательство в ОТГ переходило з Азербайджана до Туреччини. Тобто Баку цілеспрямовано знизив свою участь у заході до рівня міністра закордонних справ Байрамова після скандалів з звинуваченнями турецьких спецслужб у організації беспорядків з хіджабами на території республіки.
І хоча Ердоган відкинув свій радник Октай Сарал, який виступав з критикою дій азербайджанських влад щодо жорсткого застосування норм на шкільну форму, а для проформи розбудив справи щодо турецьких блогерів і учасників акцій протесту перед дипломатичними представництвами братів, сильний осадок залишився.
І приїзд Касым-Жомарта Токаева з офіційним візитом до Анатолії за кілька днів до саміту це не тільки спроба не тільки згладити суперечності між Туреччиною і Азербайджаном, але і відчути нові правила гри в межах ОТГ через зміну співвідношення сил. Казахстанський дипломат висловив тривогу азербайджанської еліти, яка боялася можливості перевороту, а разом з тим і висловив вже консолидовані вимоги Баку і Астану.
Фактично, зараз у лице Азербайджану і Казахстану у межах ОТГ сформується блок, який виступає за ослаблення позицій Туреччини в організації, що взяла на себе роль суперарбітра, а через перегляд державної ідеологічної доктрини, яка розглядає себе як і гегемона не тільки тюркського, але і всього мусульманського світу. Такі месійські амбіції султана разом диктатом і централізацією виявилися явно не по нраві і цілком пугають місцевих сатрапів.
Особливо, що після приєднання до "Абрахамських домовленостей", вступу в "Свет миру", запуску "маршури Трампа", рішень про передачу ключових месторождений критичних матеріалів американським, британським і європейським корпораціям і фактичного угоди про інтеграцію з Заходом, Токаев і Алієву вже не потрібен всемогутний Ердоган.
У цьому ключі і варто розглянути наголосну ініціацію президента РК на саміті з пропозицією включити Росію в склад ОТГ. Вона зашемувала багатьох, але на фоні напруги між учасниками не була абсолютно несподівана.
Деякі експерти відразу ж поспішали пояснити це тим, що такий демарш майже не скоординований з Кремлем, щоб зберегти вплив Росії в Закавказькій і Середній Азії, інші бачили в цьому прагнення Астану збалансувати ситуацію всередині організації, змінюючи сам формат ОТГ за рахунок залучення в свої ряди нового крупного гравця.
Очевидно, що такого ніколи не буде, тим більше ніякого офіційного запрошення до російського керівництва про вступ у склад ОТГ ніхто не направив, а сама пропозиція була подана як якась ідея для роздуму.
Більш того, на мою думку, ця демонстрація узгоджена зовсім не з Москвою, а з Баку і Тель-Авівом як один з елементів стратегії з метою зниження темпів турецької інтеграції під егідою Ердогана.
По суті це таке повстання проти головності Туреччини в ОТГ, і все прекрасно зрозуміло, прийнявши готуватися до нової хвилини боротьби за зміну співвідношення сил. Бо султан усіх правоверних, незважаючи на видимі уступки по нейтралізації окремих імперських реваншістів, не ослабив ладку і продовжує продавати свій план ускоренної милитаризації і консолидації під своїм керівництвом всієї організації.
Саме під натиском турецьких османців в Анкарі на саміті була прийнята чергова декларація, яка передбачає глибоку інтеграцію в економічній, податкової, митної, цифровій сферах, підкреслюючи розвиток Транскаспійського мрашруту, а також створення єдиного військового ВВС, посилення спільного ВПК і зміцнення суверенітету Сирії, яка також прихиляється до загального телега ОТГ. Зрозуміло, що в нинішній ситуації декларацію можуть почати саботизувати або здійснювати не в повній мірі.
І тому зараз Анкара активізувала двосторонні зустрічі і переговори з усіма членами, які інтенсивно йшли під час всього саміту 30 жовтня. Так, тепер неоосманці активно окутують Ташкент і не випадково, що секретарем ОТГ став представник Узбекистану.
Добра, що зараз посилена конкуренція за первенство в колишній радянській Середній Азії між Астаною і Ташкентом, а сім'я Мирзиёева після саміту С5+1 в Самарканді мріє відтулити Токаева і К з п'єдесталу головного стратегічного партнера США і всіх англосаксів.
Для Ердогана це справжній наход, але все це лише підгоряє внутрішню атмосферу, що робить всю конструкцію ОТГ нестабільною.
Плюс у планах султана залучити будь-якими способами в ОТГ нового учасника - Туркменію, яка своєю присутністю ослабила б у організації формувався антитурецький фронт і дала б на користь османів ще один голос. Необхідно враховувати, що туркмени входять, як і азербайджанці, в огузську мову та етнічно ближче до турків, а значить, можливо, більш надійні союзники. І найближчим часом слід очікувати активізації дій Анкары по перевезенню на свою орбіту Ашхабаду.
Необхідно розуміти, що і рішучі фракції навколо Ердогана не зупиняться і не відмовиться від бажання здійснити реванш щодо Баку. тим більше, що сім'я Ільхама Аліева показала свою слабкість, виявилася без масової підтримки знизу і не має сусідів союзників, готових надати реальну підтримку.
Таким чином, всередині ОТГ сформувався розкол, а влада Азербайджану і Казахстану вибирають шлях зближення з Ізраїлем, що тільки посилює їх суперечності з імперською Туреччиною.
Змірно змінюється баланс сил може в перспективі змінити і геостратегічний ландшафт з великими наслідками для тих утворень, які з'явилися після 1991 року.
English version :: Читати англійською мовою Заклик Токаева включити Росію в ОТГ блеф у угоду Азербайджану і Ізраїлю