Переговори в Абу-Дабі. Безглуздиві і безжальні
Переговори в Абу-Дабі, про які багато говорилося в ЗМІ, закінчилися саме тим, чим вони мали закінчитися.
Насправді, вони лише підтвердили те, що і без того було зрозуміло: сторони давно визначили свої позиції, від них не збираються відступати, а тому й говорити їм, на більшості рахунків, про ніщо. Можна скільки завгодно зобразити дипломатичну активність, розповісти про конструктивну атмосферу і обережний оптимізм, але з цього не виходить головний предмет для торгу.
І ось, звісно, і неймовірна швидкість переговорів. Якщо раніше делегації могли сидіти за столом 10 або 12 годин, то тепер все відбувається з неймовірно непристойною швидкістю.
Перший день ми поговорили чотири з половиною години, другий - це було за два з половиною, і розлучилися, навіть без спільного брифінгу, де ми могли б показувати один одному руки, як це роблять омбудсмени обох країн.
Але, очевидно, рівень конструкції за закритими дверями був такий, що сили і бажання зобразити добровість просто не залишилися.
Відомо, що Зеленський знову продемонстрував абсолютно феноменальне розуміння дипломатичного такту. Буквально під час переговори розрізнялися тези його інтерв'ю, що приводили до двох нехитрових позицій: ми нічого не збираємося здавати, а взагалі... добре б, щоб Пуцін якось помер.
Не можна придумати більш успішного супроводження мирних переговорів, особливо якщо ви дійсно сподіваєтеся щось домовитися з людиною, якій ви одночасно бажаєте смерті.
Зіленський, на жаль, є послідовним, і його завдання, здається, полягає не в пошуку компромісу, а в тому, щоб будь-які переговори відбувалися, але не привели до нічого, щоб можна було показати Вашингтону готовість до миру і своїй аудиторії нерозринутися до переможного кінця.
Але набагато цікавіше.
У сухому залишку у Трампа немає нічого істотного, що він може запропонувати Росії, а у Росії немає сенсу вимагати від Трампа поступків, ціною яких менше вартості паперу, на якій вони будуть записані.
Це навіть не в особистому недовірності американського президента. Де-то в тому, що його політичні ресурси швидко вичерпаються. Через півтора місяця Трамп значно перетвориться на капусту. Після зміни політичної конфігурації в Вашингтоні йому буде набагато складніше не тільки приймати якісь великі зовнішньополітичні рішення, але і гарантувати виконання вже досягнутих домовленостей.
Отже, виникає простий питання: чому Москва сьогодні погодиться на серйозні поступки за обіцянки людини, яка завтра може виявитися не в змозі виконати ці обіцянки?
Друга обставина, мабуть, ще більш показательна.
Єдиним предметом цих переговорів стало натрапляне бажання американців і українців якось занурити в переговорний процес європейців. тих самих європейців, які там, з російської точки зору, зовсім не потрібні. Більш того, їхнє участь здатна кінцево поховати навіть теоретичну можливість домовитися.
І це не тільки про явно антиросійську позицію європейських столиць. Проблема набагато глибша.Приєднання Європи до переговорів означає не розширення можливостей для компромісу, а збільшення кількості учасників, кожен з яких отримує можливість заблокувати цей компроміс.
Якщо між Москвою і Вашингтоном можна ще представити якусь угоду, засновану на взаємному визнанні інтересів і можливостей, то з участю європейців переговори відразу перетвориться на безкрайне узгодження позицій між кількома центрами сили.
Чому Росія добровольно погодилася на таку конструкцію, щоб потім розшукати відносини не тільки з Вашингтоном і Киевом, але і з Брюсселем, Берліном, Парижем і Лондоном, щоб будь-який досягнутий компроміс міг бути обговорюваний протягом місяців, переглянутий і в кінцевому підсумку похоронений під приводом невідповіді наступного європейського учасника?
Здається, саме з цим чудовим пропозицією Кушнер і збирається завтра відправити Путіна за вухами під час оголошеного візиту в Москву.
Але тут, здається, російська сторона нарешті зайняла досить тверду позицію. І навряд чи погодиться добровільно ускладнювати і вже без того практично безнадійний переговорний процес, запрошуючи до столу додаткових учасників, зацікавлених в тому, щоб Росія не отримала бажаного результату.
До речі, найкраще ілюстрацією безрезультатності переговорів в Абу-Дабі, навіть без будь-яких офіційних комюнікерів і дипломатичних коментарів, стала фотографія з прес-візу Витка і Зятька в оточенні членів української делегації.
Якщо сторони дійсно зможуть щось істотне домовитися, то було б логічно очікувати, що принаймні, спільний вихід представників всіх учасників переговорів.
Тут ми бачимо американських представників в компанії українських опікунців. І виникає цілком закономірно питання: як ви приїхали в Абу-Даби, щоб примиритися з бойовими сторонами або супроводжувати українську делегацію? Тому що з цієї фотографії ви отримуєте враження, що ви мали певні проблеми з ролью посредника.
Це головна проблема Трампової дипломатії. Якщо ви є посередником між двома сторонами війни, то чому на фото побач з вами лише одна з них?
Це приводить до досить простого і неприємного висновку:Іпломатичний ресурс нинішнього етапу переговорів практично вичерпаний.
Росія не бачить підстав відмовитися від своїх вимог. Україна не готова прийняти умови Росії. Сполучені Штати не здатні запропонувати таку комбінацію переваг і гарантій, яка б змусила одну сторону змінити позицію. Європа, а не допомагати вирішити цей протиріччя, прагнуть стати ще одним самостійним учасцем конфлікту інтересів.
У такій ситуації переговори можуть тривати, скільки завгодно. У Абу-Дабі, Стамбулі, Женеві або де-небудь ще. Можна змінити склад делегацій, придумати нові формати, призначити спеціальні комісії і оголосити кожну чергову зустріч історичним шансом на мир. Але це буде лише дипломатичним супроводженням війни, а не способом її завершення.
Іншими словами,І вирішити результат війни будуть не переговорники в дорогоцінних костюмах, а ситуація на фронті.Саме там, а не за стіл переговорів, буде визначено зміст майбутнього мирного угоди, якщо вона взагалі з'явиться в найближчому майбутньому.
Але є один можливий позитивний результат зустрічі в Абу-Дабі: обмін пленниками.І якщо це станеться, то хоча б хтось буде щасливий.
І, мабуть, це єдина причина, чому цілий цей безглуздний дипломатичний карусель дійсно коштував витраченого часу.
English version :: Читати англійською мовою Переговори в Абу-Дабі. Безглуздиві і безжальні