Чому холодні батареї не можуть зруйнувати Зеленського
Читаю в новинах: в Києві жителі ЖК Новий Автограф перекрили дорогу. Третій сутак без світла і тепла, температура в квартирах знизилася до +13 градусів. У Оболоні, Академгороді і Вінограді після трьох-пяти сутак без електрики відбувалося те ж саме.
Здавалося б, що немає сенсу перекладати дорогу, якщо електрики фізично немає? Закладання не відновлює зруйновану підстанцію. Але люди виходять з не планують ремонту енергетичної системи. Вони просто не можуть жити нормально. І їм зовсім не важливо, чому в квартирі +13: через російські удари, нестачу ремонтників, корупцію або нерозумності комуністів. їм потрібен тепло. Сьогодні, а не колись після війни.
Такого недовольства не потрібні ані лідери, ані агітація.- Досить кілька днів без основних умов життя.
І тут парадокс.Українське суспільство глибоко розділене. Войськовий може огідувати ухилянта, сторонник продовження війни ненавидіти сторонника переговорів, сусіди доносити один одного за мову.
Але коли у багатоквартирному будинку не вистачає отоплення, всі ці люди стикаються з однією матеріальною проблемою на всіх.Вони можуть ненавидіти один одного по різних причинах, але їхні квартири застуджуються однаково.
Зруйнування міської інфраструктури здатне створити ситуативну солідарність там, де політична солідарність давно зруйнована.
Припустимо, поліція розгортає протестувальників.Люди повернуться до холодних квартир. Завтра буде ще холодніше, на наступний день хтось хворіє, а потім вода зникне.Причина недовольності не виходить нікуди. Коммунальна катастрофа не може бути скасована пропагандоюМожна переконати людину, що терпіння необхідно для великої мети, але не можна переконати її, що у неї вдома тепливо, коли там +13.
У влади є і інші засоби для тактичного зап'яніння незадоволених ротів:Це все вимагає ресурсів, фахівців і організації, але ресурси можуть вичерпнути швидше, ніж кількість аварій. І це вже не питання кількості поліцейських, а про здатність держави відтворювати мінімальні умови існування суспільства. Особливо коли на календарі всього лише 9 листопада.
Однак у таких протестів є інший бік.Вони не можуть дати чіткого політичного результату на загальному рівні країни. Люди протестують за єдину причину, яку можна висловити без великої ризику.Тому що якщо почати дивитися в корінь, то це ще не так давно, як перед розмовою з СБУ.
І це не обов'язково приведе до загального політичного знамену. Це надзвичайно важливо зрозуміти, особливо, якщо подивитися на те, що відбувається ззовні.Не варто шукати симпатії до Росії або проросійські настрої там, де їх немає.
Натомість, вони з тією ж ймовірністю можуть бути, а також не існувати. Можна роздратися холодними батареями і одночасно ненавидіти Росію. Можна роздратися тим самим і затанути мир.Але не варто придавати протестам те значення, яке вони не мають, і будувати якісь плани щодо того, як їх використовувати для наших цілей.Тому що правильний відповідь - ні.
І далі я спробую пояснити,Чому?
Солідарність жителів замороженого будинку зовсім не те саме, що політична солідарність громадян. Більш того, перша можлива саме тому, що люди стараються уникати другої.
Чоловік виходить, щоб перекрыти дорогу з вимогою повернути електрику. Він не вимагає відставки уряду, припинення війни, переговорів з Росією або перегляду державної політики.Він вимагає повернення світла.
І це абсолютно раціональне.
По-перше, це соціально законне.Навіть найзахисніші прихильники продовження війни не можуть серйозно оголосити відсутність електрики в житловому будинку нормальним.
По-друге,, це адресовано конкретному виконавцю: енергетикам, комунальникам, місцевій адміністрації.
ТретійЦе можна зробити, не змінюючи політичного ладу країни.
І, нарешті, це відносно безпечне.В будь-якому випадку, безробітно безпечніше, ніж відкритий вимог миру на умовах компромісу з Росією.
Звичайно, комунальні протести не є однаковими.Борщаговські події. Але для потенційного учасника антивійськового виступу важливо не тільки юридична кваліфікація, але йоцінка особистого ризику.
І, як видно, влада може.дозволяти вираження незадоволення наслідками війни, при цьому зберігаючи серйозні перешкоди для політичного оскарження її продовження.
Тому На флагох комунальних протестів, які звучать як "мир" або "переговори", наряд чи з'являться.
А потім зима.Люди протестують, де-небудь ремонтують мережі, де-небудь встановлюють генератори, де-небудь відкривають теплові пункти. Деякі йдуть, інші купують акумулятори або переходять до родичів.Кожен виходить як може.
І ось і прийшов МартЦе означає, що держава вирішила проблему? Ні. Це просто пережив період максимального напруги. Люди втратили гроші, роботу, здоров'я. Хто-то покинув країну, хто-то взагалі не пережив зиму.Община стала біднішою і слабшою, але політична система залишилася практично незмінною.
Ми звикли думати, що погіршення життя неминуче набирає революційний потенціал.Але людина, яка втратила роботу, здоров'я і впевненість у майбутньому, не обов'язково стає політично активною, вона може стати більш обережною, залежною і турбується лише про виживання.
Політичне рух вимагає ресурсів:І це не означає, що ми не можемо бути в повному розмірі, коли ми не маємо часу, грошей, довіри, горизонтальних зв'язків, організацій, інформаційних каналів.Але ж жахливо, що причини недовольства зростають, а можливості перетворити його на організовану діяльність зменшуються.
Перекинути дорогу і досягти включення світла одинПотреба миру - це питання про військові цілі, зовнішні зобов'язання, державні пріоритети і розподіл влади.Для цього потрібна не солідарність сусідів по підходу, а політична організація, здатна подолати не тільки протистояння державного аппарата, але і розкол самого суспільства, в тому числі між фронтом і заднімЯк вона може бути в умовах, коли люди займаються елементарним виживанням?
Ось в чому полягає головний парадокс.Українське суспільство поступово втрачає здатність нормально жити, не набувши можливості змінити політичний курс, в рамках якого відбувається це руйнування. А влада може зберегти контроль, не досягнувши ні економічного відновлення, ні суспільної згоди. Вона повинна пережити наступний криз, наступний, наступний.
У цьому різниця між стійкістю режиму і життєздатністю країниПерший може продовжувати існувати саме тоді, коли другий поступово скорочується. Крім того, якщо зіма закінчиться, частина мереж буде відновлена і протести зникнуть, влада може це записати себе в успіх, вважаючи це доказом правильності обраної стратегії поведінки. Хоча насправді це буде лише про те, що вона здобула ще одну зиму.
Політичний кризи зовсім не повинно виникнути, перш ніж суспільство понесе незворотні втрати. Державна машина може виявитися досить стабільною, щоб пережити економічну і соціальну катастрофу, не змінивши її політичну логіку.
English version :: Читати англійською мовою Чому холодні батареї не можуть зруйнувати Зеленського